Під розладами сечовипускання розуміють болісні відчуття під час сечовипускання, часті позиви, ускладнене сечовипускання, затримки та нетримання сечі.
Причини
В цілому розлади сечовипускання спостерігаються при анатомічних, гормональних порушеннях в організмі, а також травмах.
Больовий синдром може реєструватися при циститі, новоутвореннях сечового міхура, захворюваннях передміхурової залози, запаленнях. Больові відчуття пов'язані з компресією нервів під час напруження-розслаблення м'язів міхура.
Часте сечовипускання можливе при аденомі, у пацієнтів з наявністю каменів у сечовому міхурі.
Ускладнення в сечовипусканні викликані, перш за все, звуженням каналу, раком простати, новоутвореннями в шийці сечового міхура.
Затримка сечі можливе при травмі уретри, запаленнях, при запорі, проносі.
Нетримання може бути викликане екстрофією міхура або уретри, ектопією сечеточника, свищами міхура, опущенням стінки піхви (спостерігається порушення замикальної функції сфінктера).
Симптоми розладу сечовипускання та нетримання сечі
Симптомами розладів сечовипускання можуть бути затримки в сечовипусканні, болісні відчуття на початку, під час або в кінці сечовипускання, неудержання або нетримання сечі, поліурія.
Діагностика розладу сечовипускання та нетримання сечі в Ізраїлі
Окрім вивчення скарг пацієнтів в Ізраїлі збирають статистичні дані про частоту та об'єм сечовипускання. Для жінок обов'язковою є консультація гінеколога, з метою виявлення таких патологій як цистоцеле, опущення матки. Застосовується кашльовий та прокладковий тест. Серед лабораторних досліджень широко застосовується ультразвукове дослідження сечового міхура, уретроцистографія. Також проводяться лабораторні аналізи, посіви сечі на мікрофлору.
Лікування розладу сечовипускання та нетримання сечі в Ізраїлі
Лікування в Ізраїлі проводять за допомогою лікарської терапії, немедикаментозного лікування, хірургічного втручання. При немедикаментозному лікуванні у випадку нетримання проводять тренування тазових м'язів, а також розробляють у пацієнта план сечовипускання. Тренінг сечового міхура необхідний для збільшення періоду між актами сечовипускання. Лікування нетримання, найчастіше, проводиться консервативним шляхом. Можуть застосовуватися методи з малою інвазією – ін'єкції тефлонової пасти, коллагену, аутожиру. Лікарська терапія може включати спазмолітичні засоби та антидепресанти.
При оперативному втручанні виконують так звані петльові операції. Найбільш ефективним у даному випадку є застосування синтетичних матеріалів для створення вільної петлі.
Профілактика
Профілактикою в даному випадку є своєчасне виявлення та лікування розладів сечовипускання.